Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
до того момента, когда я перелистнула последнюю страницу этой книги, для меня был непонятен смысл выражения : " самый страшный грех - это страх".
теперь моя жизнь пойдёт по другому пути - светлому,радостному и мудрому. спасибо автору! и пусть хранят его все высшие силы и все боги в этой вселенной!